Валерій Харчишин сприймає це з усмішкою
На кінець літа – початок осені група “Друга ріка” запланувала всеукраїнське турне. Хлопці популяризуватимуть свій новий – третій альбом “Рекорди”. Власне з рекордів, які, як виявилося, просто-таки переслідують команду, ми й розпочали розмову із фронтменом “Ріки” Валерієм Харчишиним.

Створення “Рекордів” супроводжувалося рекордами, - розповідав він кореспонденту “ВЗ”. – Ми переписували демозапис три-чотири рази. І один раз повністю переписали альбом. Перший варіант збірки записували у розкішному триповерховому маєтку з басейном, сауною… Коли послухали, що у нас вийшло, то було враження, ніби то не ми граємо, а якісь п’яні вилупки. (Сміється). Довелося починати все з початку. Витратили купу грошей. Та вcе ж досягли того саунду, якого хотіли. І слава Богу, що перший варіант альбому не побачив світ.

- Були ще якісь рекорди?

- Так. Під час зйомок кліпу на пісню “Так мало тут тебе”. Відзняли відео, завезли плівку на “Мосфільм”. Через декілька днів мені телефонує режисер і каже: “Валерію, ти сидиш чи стоїш?” -“Лежу”, - відповідаю. -“То й лежи. Те, що я тобі зараз скажу, найкраще вислухати саме в такому положенні”. Виявилося, плівку із нашим кліпом … засвітили. Усі гроші знову вилетіли в трубу. Довелося знімати ще раз. Переписали сюжет. Замість літака зняли автомобіль, замість однієї дівчини – іншу.
У результаті вийшло навіть краще, ніж було.

- Можливо, така ваша карма? Ви ж – “Друга ріка”…

- (Сміється). Можливо. Кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш. А нам це вдається. Хоча я в забобони не вірю.

- Як група змінилася у “Рекордах”?

- Ми подорослішали – і фізично, і духовно. Амбіційний юнак таких текстів не напише. У моєму житті багато чого сталося. Я багато що пережив. У “Рекордах” немає жодної “лівої” ноти, жодного нечесного слова.

- Уже декілька років з вами працює Шура – колишній учасник групи “Скрябін”. Який досвід він приніс у вашу команду?

- Мабуть, спокій. Спокій, який виробляється роками, коли багато працюєш. Ми були, так би мовити, малі і “кіпішні”. А Шура вже з’їв чимало музичного “лайна” – і в студії, і на гастролях.

- “Скрябін”, “Океан Ельзи”, “Тартак”… Ці групи змінювали свій склад. Як “Другій ріці” вдається не бити творчих горщиків?

- “Друга ріка” відрізняється від інших українських груп сімейним, корпоративним духом, який вироблявся у нас роками. Це не “Валерій Харчишин”, як, скажімо, група “Святослав Вакарчук” чи “Олег Скрипка”, чи “Кузьма”, чи “Сашко Положинський”… Ми – група на всі сто відсотків.

- Перед президентськими виборами ви брали участь у турі “Молодь – за! Молодь – проти!” – на підтримку Віктора Януковича…

- Так. Це був перший тур за Януковича. Від другого, у якому мали звучати уже конкретні гасла на кшталт “Янукович – наш Президент!”, ми відмовилися. Спершу ми якось халатно поставилися до цього. Думали, ми – музиканти, далекі від політики. А потім зрозуміли, що артисти у змозі примусити людей голосували за того чи іншого кандидата. І взагалі, щось робити в цьому напрямі – їхній громадянський обов’язок. Відтак ми поїхали на фестиваль у Польщу й агітували за Ющенка.

- У міру того, як “Друга ріка” стає все більш популярною, чи змінюється ставлення жінок до вас – як до лідера групи?

- Якщо раніше я отримував щодня по дві-три “SMSки” від незнайомих жінок, дівчат, то тепер – по двадцять-тридцять. Пишуть стандартно: “У тебе є жінка?”; “Ти одружений?”; “Ти мені подобаєшся”; “Давай зустрінемося”… На такі повідомлення я не реагую. А буває, присилають вірші. Якщо вони мені подобаються – у відповідь дякую.

- Чи зустрічаються вам жінки, які не знають, хто ви? Як ви поводитеся в таких випадках?

- Зустрічаються. Я ніколи не говорю, що я – лідер групи “Друга ріка”. На запитання “Чим займаєшся?” відповідаю: “Музикант”. До речі, якось у Львові перед прес-конференцією мене не впізнали. Заходжу, а мене запитують: “Ви куди? Ви - журналіст?” “Так”, - пожартував я. - “То прошу зареєструватися”…

- Що для вас найважливіше у жінках?

- Не відкрию таємниці, якщо скажу, що кожен чоловік дивиться на жінку як на потенційну сексуальну партнерку. Для мене у жінці важлива не так краса, як розум. У неї повинні бути розумні очі, у яких я прочитаю, що вона мене не зрадить. Ще важливо, щоб жінка була “з моєї планети”. Щоб я знайшов з нею спільну мову. Не хочеться витрачати час та енергію на те, щоб кидати одне одному пусті фрази. Хочеться зазирнути в очі – і все одразу зрозуміти.

- Яка жінка зараз поруч з вами?

- Не хочу розповідати про своє особисте життя. Скажу тільки, що з тією дівчиною, з якою зараз живу, ми пережили чимало…

Галина ГУЗЬО