Останнім часом Валерій Харчишин прокидається о 4 годині: концерти, зйомки, переїзди. Щодня нове місто... Удень нашої зустрічі він прилетів до Києва із Севастополя. А вже наступного дня гурт "Друга ріка" виступатиме у Дніпропетровську, потім у Харкові, Львові і т. д. Часу обмаль, тим паче, що з середини травня гурт перестає спілкуватися з журналістами і не буде давати інтерв'ю аж до вересня, бо всі ці місяці хлопці працюватимуть над новим альбомом. Та попри все журналу "Метро-Освіта" дуже пощастило, нам буквально вдалося виловити співака із виру подій та поставити декілька запитань

Чи важко пробитися молодим музикантам до популярності?
Важко пробитися — не те слово... Насправді це стосується будь-якої професії... Якщо ти займаєшся цим по-справжньому, це твоя майбутня робота і ти хочеш присвятити своє життя саме цій справі, не має значення чи це спорт, чи бізнес, чи мистецтво, чи музика — тоді це дійсно важко. Але якщо ти хочеш просто перебитися, проводити час, займатися цим як хобі — тоді, навпаки, це буде приносити тобі лише задоволення. Ти будеш "пертися" від цього та й все!

Але ж у цьому разі молоді музиканти навряд чи зароблять гроші?
Так. Як це було у гурту "Друга ріка"... Свого часу ми сказали собі, що це наша робота і ми займаємося цим серйозно, що назад дороги немає. Тим паче, що ми вже перейшли такий бар'єр, коли вже іншою справою ти не будеш займатися через те, що вже пізно чомусь починати вчитися, та й взагалі потяг пішов. Ми мали йти завжди вперед, до певної цілі.

Як ти зрозумів, що музика — саме твоя справа?
Я відкрию секрет, що краще за музику в нас нічого не виходило робити. У будь-якій професії краще бути професіоналом на 100%, ніж стати посереднім спеціалістом з 30%-ю віддачею.

А ти чимось ще займався?
Так, я займався багато чим. Спробував бути бізнесменом — продавав мобільні телефони, потім працював в академічному хорі як артист і
як директор. Хоча останнє дуже близько було до того, чим я наразі займаюся, проте ця робота не була сенсом мого життя, я ставився до цього як до джерела заробітку та задоволення десь відсотків на 50. Все ж таки мені хотілося займатися власною творчістю, адже співати чужі пісні, тим більше академічні... Щоправда, я і їх дуже люблю та інколи слухаю дома. Особливо коли ти розумієш, що рок-музика — вже твоя робота, вдома хочеться трохи змінити діяльність. Так само, як і лікар, адже коли він приходить додому, то не займається тою ж справою, що й на роботі. Наприклад, якщо він стоматолог, то не продовжує рвати зуби своїм домашнім, можливо, він ліпить глечики або малює... Так само й ми. Коли я приходжу додому, то слухаю академічну музику.

Чи правда, що для того, щоб пісня потрапила на радіо, потрібно платити гроші?
Неправда. Можливо, це вимагають якісь непрофесійні радіостанції, які тільки починають, чи, може, це робиться на низькому рівні, коли програмний директор хоче заробити. Таке було, але це пережиток минулого. Можливо, молодих зараз і просять заплатити, але з мене за радіо вже років 5 не брали гроші. Якщо на радіо просять гроші, то я кажу так: "Ви мені їх дайте, а я ще подумаю, чи давати вам пісню".

Молодим музикантам, напевно, зараз потрібно брати участь у всіх фестивалях, хоча вони навряд чи зароблять на них?
На жаль, зараз немає таких фестивалів, як "Майбутнє України". Він давав істотну матеріальну підтримку молодим музикантам. Свого часу ми вибороли першу премію і чимало грошей, на які купили собі інструменти. Адже до цього ми грали на інструментах, що коштували по 15, 20, 30 доларів. Але я все одно раджу молодим музикантам побільше працювати, побільше виступати, здобувати досвід. Потрібно скрізь лізти виступати, бо це майбутній хліб музиканта. Та й практика необхідна у будь-якій справі, потрібно впевнено йти до своєї мети.

Що для тебе 9 травня?
Це ностальгія за шкільними роками... Після параду, де я відіграв у духовому оркестрі, я приходив до бабусі. Ми збиралися у неї дуже великою ро диною, і бабуся розповідала нам про діда. Він загинув у 1944 році у Польщі, не дожив всього лише рік до перемоги.

Секрети школяра Харчишина
Валерій закінчив 8 класів і пішов навчатися до училища культури. А потім його "консерваторією" став академічний хор "Орея". У школі співак був схильний до гуманітарних наук, йому подобалася історія, географія. А на уроках математики та фізики дрімав, бо вони йому були не до вподоби і наганяли нудьгу. Страшенно не подобалася музика, бо її викладання було просто жахливим.

Валерія ГУБРЕНКО