|
Моє
життя — суцiльна подорож. Вiдповiдаючи на запитання про своє
ставлення до мандрiвок, я був би змушений розвинути цiлий фiлософський
трактат про те, як я взагалi ставлюся до життя i яке мiсце воно (життя)
в моєму життi займає!
Насправдi та робота, якою я займаюся,
забезпечує менi найбiльше подорожей, вона ж i дає найлiпший вiдпочинок.
Репетицiї, гастрольнi тури, робота на студiї забезпечують хороший
настрiй, а пiсля гарного концерту розслаблюєшся краще, нiж лежачи десь
на березi Червоного моря.
До речi, нещодавно я вiдвiдав Єгипет,
пiсля чого вкотре зрозумiв, що традицiйний у наш час вiдпочинок у теплих
екзотичних краях — то не для мене. На жаль чи на щастя, фото зi своїх
поїздок — типу «я i тигрик», «я i пiрамiди», «я i скелi» — пред’явити
вам не можу з причини їхньої повної вiдсутностi.
Зате я обожнюю гори — вiд Карпат до
Альп! Коли вперше у далекому 1995-му потрапив до Швейцарiї, пережив
емоцiйний геошок. Зрозумiв, що це — саме те мiсце, де я хотiв би
залишитися. Можливо, назавжди, якби не тягло «додому, до мами».
Згодом вiдкрив для себе Лондон,
Париж та iншi європейськi мiста. У них приваблює не так архiтектура, як
атмосфера, i не лише вдень, а й вечорами на тусiвках. Так само люблю
українськi мiста, причому менi однаково добре на Сходi та Заходi нашої
країни. I у Львовi, й в Одесi почуваюся, наче вдома. Аналогiчно
приймають скрiзь i наш гурт.
Буває у моїх подорожах i екстрим.
Якось я майже без грошей дiстався Львова iз центру Францiї, коли
довiдався, що гурт «Друга рiка» має термiново виступити на одному з
українських фестивалiв. Це, я вам скажу, була така низка пригод, про яку
варто писати... ну, не трактат, а авантюрну повiсть. Сподiваюся, якщо не
напишу, то неодмiнно розповiм окремо у бiльшому форматi. |
