|
Валерій Харчишин: “Я вже не вірю в
кохання...”
Валерій Харчишин постійно
перебуває в образі мрійливого та романтичного хлопця. Про це говорять
тексти пісень та кліпи “Другої Ріки”. Але, як стало відомо нам, з
недавньої розмови Анжеліки з Валерієм, Харчишин давно не вірить в
кохання.
Чому
“Друга Ріка”? Таке враження, ніби в назві закладено момент
меншовартості. Чому не “ідеальна” або “абсолютна”, а саме “Друга Ріка”?
У рейтингу найчастіше задаваних питань це займає першу сходинку. У першу
чергу, ми хотіли відрізнятися від того, що робиться в українському
шоу-бізнесі. Тобто “Друга Ріка” – це інша, не схожа на інших. Насправді,
з початку наша група мала назву “Second river” і більшість пісень, які
ми виконували були англійською мовою. А потім ми почали задумуватись, що
з англійською мовою в Україні ми далеко не підемо. І ми українізувалися.
І я зрозумів, що життя це – ріка, а друга – це друге життя, яким ми
живемо з того моменту, коли почали займатися “Другою Рікою”.
Нова група, нова музика. Був реальний спалах вашої
популярності, як це відобразилося на вашому житті?
Я особисто цього не відчув. Такої штуки, про яку говорять “прокинувся
відомим”, у нас не було, ми не відчували цього. До цього часу я відчуваю
себе не супер популярним, я просто відома людина, яку інколи впізнають
на вулиці.
Ти цього не відчув, але медійники це відчули. Але
згодом притихли. Щось сталося з групою?
У вас програма розважальна? Тому я не буду говорити, що у нас було...
Просто дуже довго працювали, записували новий альбом.
Але я не вірю, що людина, яка ставить собі за мету
досягти успіху в сфері шоу-бізнесу, може два роки не з’являтися взагалі
ніде й про яку взагалі нічого не чутно. Скажи чесно, що сталося, чому
“Друга Ріка” так раптом зникла і так само раптово повернулася?
У нас насправді була проблема в середині колективу. У нас були проблеми
з продюсерами та з менеджерами, їх у нас за всю історію групи було дуже
багато. І не те, що вони нам дуже заважали, але все ж таки, той
колектив, який народився, відрізнявся від усього того, що відбувалося на
Україні. І продюсери цього не розуміли. Ми йшли своїм шляхом. Ми
праворуч, вони ліворуч.
Тобі вдалося зберегти колектив?
Колектив зберігся. І до цього часу в тому самому складі. Навіть більше
того, до нас перейшов Шура з гурту Скрябін. Це наше надбання. Так що
зараз ми всім займаємося самостійно. Ми знаємо, куди нам іти, яка у нас
ціль, яка мета. І поки нам це вдається.
Чому таке порівняння коханої людини з
“математикою”?
У принципі в житті, коли я прожив декілька десятків років, можу сказати,
що в житті все можна прорахувати, навіть кохання. Що таке кохання? Це
якийсь біохімічний синтез обміну речовин. Крім того, дивлячись на
минуле, завжди можна прорахувати майбутнє. Так що все в житті можна
прорахувати. У тому вигляді, у якому нам нав’язали, можливо хтось сам
себе занурив у таку думку. В кохання, яке воно є у літературному вигляді
– я вже не вірю.
Ти, мабуть, пережив якусь трагедію пов’язану з
кохання? Просто для того, щоб писати такі пісні, треба реально відчувати
те, про що пишеш.
Жодної пісні я не написав спеціально. Я писав, тому що я переживав. Коли
я нічого не відчуває, я не можу писати, говорити та творити.
Ти завжди готовий до боротьби? Все ж таки
шоу-бізнес – це боротьба.
Та мені нема з ким боротися. Ми робимо все правильно, і результат ви всі
бачите. Можливо наші пісні, наші кліпи, вони борються за нас. Але, якщо
хтось захоче покласти нам палець в рот – відкусимо одразу.
За кого ти голосував на Євробаченні?
На Євробачені я голосував у минулому році за Сербію та Чорногорію, вони
посіли, здається, друге місце. А цього року, нажаль, не бачив
Євробачення й ні за кого не голосував. Казали, що дуже гарно виступили
“Здоб ші Здуб”, я, напевно, відав би свій голос за них.
А хто лідирує у вашому особистому хіт-параді серед
українських виконавців?
Деяку вітчизняну музику я взагалі не можу слухати. Я можу сказати їм це
особисто в очі, коли мене запитають: –“Як тобі моя пісня?” Я скажу, що
ну так собі, або скажу: –“Соррі, ти класний чувак, але пісня твоя мені
не подобається”. А було навіть таке, що у сні я говорив Ділі компліменти
за його пісню, але не “I will fly”. Я у сні до нього прийшов і кажу: –
“Блін, у тебе така класна пісня, я такої ніколи не напишу”.
А як ти розумієш фразу “Музика як мистецтво”?
На мою думку сучасне музичне мистецтво – це Катя Чілі. Я не думаю, що
вона заробить шалені гроші у нас на Україні. Бо вона не грає весільну
музику, не виступає на корпоративах. Це дійсно сучасне мистецтво, не
дивлячись на те, що половину слів у піснях я не розумію. Ще серед інших
українських сучасних митців це гурт “Друга Ріка” (сміється). Нехай, десь
наша музика комерційна, ми все ж таки займаємося шоу-бізнесом. Який би
він там не був в Україні, але ми все рівно стаємо його заручниками. Так
що нікуди не дінешся – будеш заробляти на виборах, будеш грати на
корпоративах. Тому що тобі все рівно потрібно знімати кліпи, записувати
пісні, а на це потрібні гроші. Коли ми приходимо на якийсь корпоратив,
там сидить купа людей, які слухають музику, і слухають її, як на радіо
“Ренесанс”. І тут справді починаєш боротися. Щоб вони поклали свої
виделки та ложки, і щоб хоч на одну хвилинку підняли голову і слухали
тебе. Це боротьба – або ти їх, або вони тебе. Можливо вони встають
заради того, що їм просто шкода того виконавця, який стоїть на сцені і
корчить з себе дурня.
Що для тебе твій перший успіх? Коли це сталося?
Перший успіх, це коли ми перемогли на фестивалі “Майбутнє України”. І
вперше цей успіх був матеріальним. Я зрадів не тому, що перемогли й нас
зрозуміли, а тому, що була змога одразу після того купити гітари. Ми
купили гітари, які мали більш-менш пристойний вигляд. Тому що до цього
ми грали на гітарі, яка коштувала 15 доларів, яку, як згодом стало
відомо, хтось колись поміняв на кілограм цукерок, а потім нам продали її
за 15 доларів. Бас-гітара у нас була трьохструнна. Тому що, наш басист
Вітя Скуратовський загубив одну струну в поїзді. Тому я був дуже
задоволений тим, що ми перемогли.
А який ваш найбільший успіх?
Його поки не було. Успіх буде тоді, коли “Друга Ріка” буде звучати по
всій Європі та в США, якщо американці зрозуміють нашу музику. Треба
спробувати.
А були якісь ексцеси з вашими прихильниками?
Одразу згадую один випадок. Ми виступали на березі Дніпра, і одна
дівчина спеціально переплила річку майже в такому вигляді як мати
народила. Потім підійшла до нас і каже: –“Я спеціально переплила річку,
щоб потрапити на ваш концерт”. Я був дуже приємно здивований.
|
