|
Одного весняного вечора (майже
ночі, коли за вікном було х-х-холодно, а Марічка Бурмака, в якої я
збирався взяти інтерв'ю, втрете попросила «передзвонити завтра після
дев'ятої, я набрав номер телефону вокаліста гурту "Друге ріка" Валерія
Харчишина. Взагалі-то, поговорити з ним я планував лише наступного тижня,
і зовсім не о десятій вечора, однак через Маріччину відмову плани
довелося терміново змінити. На щастя, Валерій не заперечував. А було Все
приблизно так...
- Алло...
- Алло, добрий вечір! Це кореспондент журналу "Експрес СООL" вас турбує.
Ні від яких важливих справ не
відірвав? Ви що зараз робите?
- Та нічого особливого... "Золоту жар-птицю" дивлюся.
- Перепрошую, ви зараз самі?
- Так.
- То дозвольте повеселити вас, бо вам, напевно, дуже сумно самому
ввечері. У мене э велике бажання провести з вами вечір… Чи не погодитеся
дати інтерв’ю?..
- Погоджуся:)
- Ой як добре! Готуйтеся… Я тисну кнопку "Speaker phone" (тоді можна
чути абонента не зі слухавки, а так, ніби він
сидить поруч. - Авт.), вмикаю диктофон. Отже, перше запитання...
- Щось у вас там дуже шумно стало..
- А це в нас двоє інших журналістів тут шумлять і
б'ються. Тихо будьте там! Отож, перше запитання…
ПРО "ЄВРОЗБОЧЕННЯ"
- Перше запитання стосуватиметься "Євробачення".
Що скажете про результати всеукраїнського відбірного туру? І чому "Друга
ріка" не брала участі у конкурсі?
- Перш за все хотів би сказати, що "Друга ріка" грає музику в дещо
іншому форматі. А "Єврозбочення", як я його тепер називаю, - це радше
попсовий фестиваль. За всі роки проведення конкурсу на ньому виступали
лише дві рок-групи - "Мумій Тролль" і "Brainstorm”. Та й вони попсові
пісні виконували.
Щодо цьогорічних переможців, то хотів би сказати, що група "Гринджоли"
співає досигь популярну пісню, яка має право на існування і яка стала
гімном помаранчевої революції Хоча, на мою думку. "Разом нас багато":
мала б звучати не на "Еврозбоченні» Знаю, що у "Гринджолів" тепер
планується проведення сорока концертів містами Європи - вони популярні й
без того конкурсу!
Крім того, мені здасться, що у самих хлопців великого бажання потрапити
на "Єврозбочення" не було. Це радше політичний крок. Звісно, що від
такої нагоди хлопці не відмовляться. Бо ж останні події — це великий
подарунок долі І зараз вони поводять як нормальні чуваки.
Щодо мене. Я не знаю, як поводився б у такій ситуації. Можливо,
відмовився від участі у конкурсі на користь Ані Лорак. Вона справді може
гарно виступити і гідно представити Україну в Європи
-
А ви дивилися пряму трансляцію "Євробачення" по-українськи?
- Дивився…
- І за кого вболівали?
- Чесно кажучи, я вболівав за Віктора Павлика. Мені сподобалася його
пісня, я навіть проголосував за неї. А потім зателефонував Віті й сказав,
що тримав за нього кулаки. Він меж подякував…
ПРО "РЕКОРДИ"
- Скажіть, будь ласка, чи є в групи "Друга ріка"
офіційний фан-клуб?
- Може, звертайся на "ти"? Так краще.
- О'кей, скажи, будь ласка, чи є в групи"Друга
ріка" офіційний фан-клуб?
- Є! Але зараз він якось розділився. На жаль, ми колись дуже мало уваги
приділяли нашим фанам і тепер "хапаємо" від них. Частина фанатів
відділилася, і вони стали прихильниками інших груп. Може, й через те, що
від нас довго не було чути ніяких новин, в ефірі не з'являлося ніякої
свіжої музики.
- А чому не було новин і
музики?
- Ну не те що не було. Це. знаєш, схоже на ситуацію, коли артиста десять
років не бачать по телевізору, а потім зустрічають і питають, чому він
такий старий і де він пропадав. А насправді ж він був, працював… Якщо
його нема на телебаченні, це не означає, що він зник! Може, він у театрі
грає?
Ми, наприклад, останнім часом дуже багато працювали над своїми новими
піснями. Написали їх понад два десятки. А дванадцять з них уже записано,
і, сподіваємося, в квітні ми випустимо новий альбом…
- Це буде інша "Друга ріка" чи та, до якої ми
звикли?
- Саунд буде відрізнятися від наших попередніх двох платівок. І мені
здасться, що він кращий. Хоча, кажуть, "найкраща дитина - остання" Так
само з піснями й альбомами. Мені здасться, що такого ми ще не робили.
Мені дуже подобаються усі треки. А робоча назва альбому - "Рекорди".
- Щось Із нього уже з'явилося у радіо ефірі?
- Уже другий місяць на радіостанціях крутять пісню "Так мало тут тебе".
ПРО П'ЯНИХ УЧИТЕЛІВ І МОТОЦИКЛ
- Добре. Відійдімо від тем сьогодення І поговорімо
про ранні періоди життя Валерія Харчишина. Згадай, будь ласка, школу І
скажи нам, як вчився улюбленець українських дівчат? Ким ти був -
розбишакою чи відмінником в окулярах?
- Я ніколи не був "ботаніком". І окулярів не косив - зір у мене
нормальний. Я вчився непогано… перші чотири роки. А став вчитися на "задовільно".
Мені більше подобалися гуманітарні науки. А от геометрії усілякі знаю
дуже зле…
Чи був я розбишакою?.. Пам'ятаю, якось я потрапив до учительської І там
сів переглядати учнівські зошити. І написав якусь нецензурщину в зошиті
своєї однокласниці. А потім прийшов наш фізик і сказав, що зараз приїде
міліція і звірить наші почерки. Значить, хтось буде за ту витівку сидіти
в тюрмі.. І я, опустивши голову, зізнався: "Це я зробив.." До речі, за
те, що я так сміливо визнав свою провину, навіть моїх батьків до школи
не викликали!
- А навіщо ти написав ту нецензурщину?
- Тепер, коли минуло вже більш ніж двадцять років, мені здається, що я
був закоханий у ту дівчину і таким чином виказав їй свої почуття.
- А з учителями ти сварився?
- Звичайно. Особливо мене не любила вчителька математики. Я ніколи не
робив домашнього завдання. Вона мене за це навіть трикутником по голові
била!
- Ого...
- Так, було й таке. Ця подія десь у тій голові відклалася, і я написав
пісню "Математика". :)))
- А ким у дитинстві ти мріяв стати?
- Як і всі нормальні дітки, мріяв бути космонавтом, пожежником, водієм
КамАЗу, далекобійником... А потім, коли вже підріс, знав, що буду
музикантом. Це на рівні підсвідомості усе відбувалося. Через те і пішов
у музичну школу, де грав на трубі. Це близько до вокалу:)
- А випускний у школі пам'ятаєш?
- Я народився в маленькому містечку Любарі на Житомирщині. Пригадую, що
у нас взагалі ніякого застілля не було. Ми тоді просто потанцювали. У
нашому містечку є така традиція - після випускного вечора ходити до
танка (їх чи не в кожному місті можна знайти. - Авт.). Той танк стоїть
десь за двадцять кілометрів від Любара. І ніхто з нас туди не дійшов. А
холи ми повернулися додому було дуже цікаво побачити всіх учителів в
моєму домі. Всі вони були дуже п'яні. І ми, вже
колишні учні, з цього просто посміялися. Самі ж спиртних напоїв не
вживали - то був лише восьмий клас.
- Справді не вживали чи…?
- Справді! Я вперше сорокаградусне спиртне скуштував десь у сімнадцять
років.
- О'кей. Закінчуючи розмову про дитинство Валерія
Харчишина, хочу запитати про певні асоціації. Про що ти найперше згадуєш,
коли чуєш слово "дитинство"?
- Мотоцикл, який я вкрав у свого батька. Мені тоді було років десять. Ми
з друзями довго ним їздили, а потім я впав у канаву, І мене з мотоциклом
звідти дуже довго витягали. Від татуся тоді, звичайно, влетіло. Він ще
дуже шкодував, що навчив мене тим мотоциклом їздити.
ПРО ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ
- Зрозуміло. А як на особистому фронті у Валерія
Харчишина?
- Я б хотів сказати, ідо в особистому житті усе стабільно І нічого не
змінюється. Я цим задоволений.
- Якщо ми вже заговорили про особисте життя, то
поговорімо про перспективи. Ти дітей любиш?
- Дуже люблю. Маю сина.
- Розкажи, як ти його! любиш? (за кадром
- регіт журналістів у редакції й сміх Валерія
Харчишина. Коментарі: "Як Майкл Джексон... Любив дітей, любив і
долюбився... До суду…")
Тобто, що тобі в ньому найбільше подобається? Ким
ти його бачиш у майбутньому?
- Для мене син - це мій найближчий друг. Це той, з ким я можу порадитись,
як з дорослою людиною. Йому вже вісім років, він уже дуже самостійний.
Знаю, що він не хоче бути музикантом. Коли я в нього запитав, чи
подобається йому музика, він сказав: "Анітрохи! Я не хочу бути ні
співаком, ні музикантом. Моя робота точно не буде пов'язана з творчістю
. Коли я спитав чому, він сказав: "Коли я виросту, у мене будуть діти, І
я б хотів, щоб вони якомога частіше бачили свого батька".
ПРО ВЕСНУ І БРЕХУНІВ
- Я майже усім ставлю це
запитання. Скажи, будь ласка, чи заспіває "Друга ріка" російською?
- Я не знаю... Мені здається, що ні. Таке колись було. Але ми більше до
української мови схиляємося. Я ж і думаю українською, і тексти
українською мовою пишу. А якщо ж ми заспіваємо іноземною, то це буде
англійська чи французька.
Хоча ніяких упереджень щодо російської мови я не маю. Вільно спілкуюся
обома мовами
- Ти колись казав, що середньостатистичних днів у
тебе не буває. Щось відтоді змінилося? Є вже якийсь визначений алгоритм
твого дня?
- Я прокидаюся останнім часом дуже рано - десь о
сьомій чи навіть раніше. Зазвичай везу свою кохану на роботу, потім
займаюся якимись справами. Далі - студія, репетиція. Потім їду додому,
якщо, звичайно, ніяких інтерв'ю не даю. Але останнім часом ледве не
щодня ми маємо розмови з журналістами. На вечірки нас запрошують - через
раз ходимо. Я, знаєш, не дуже "клубний", мені не подобається уся та
тусня, але доводиться - це наша робота.
- А чого саме в цей момент найбільше хочеться
Валерію Харчишину?
- Зараз мені найбільше хочеться спати.
- Ну ще недовго. Ми скоро вже закінчимо нашу
розмову:)
- Ага! Я ще 6 хотів, щоб ми якомога скоріше закінчили відео на пісню "Так
мало тут тебе".
-Закінчуйте, хочеться подивитись! До речі, нам тут
нещодавно казали, що зима скоро мине. Так от, після зими…
- Ото я й брехун! Вибач! Я хотів сказати, що зараз моє найбільше бажання
- щоб ця страшна холодна зима закінчилася. Дуже хочу, щоб була весна!!!
- Отже, коли ця зима
закінчиться, ви випустите новий альбом. А поїдете в тур чи на відпочинок?
- Відпочивати не будемо. Тепер працюємо над туром, який має початися в
травні. Якщо ж спонсора не знайдемо, то перенесемо його на осінь. До
Львова заїдемо. Дуже хотілося б потрапити і у Франківськ, де нас дотепер,
сподіваюся, люблять і чекають. До Ужгорода хотілося б поїхати, у
Тернопіль...
- До речі, про Франківськ.
Зараз буде трохи неприємне для тебе запитання. Відомо, що "Друга ріка"
їздила в тур на підтримку нашого колишнього кандидата в президенти,
якого там яйцем "привітали". Як ти гадаєш, франківці забули, що ви "біло-блакитних"
підтримували?
- Сподіваюся... До речі, казали, що ми всі гроші з того туру на дитячі
будинки віддали. Ні, це не так було. Ми просто купували їжу і годували
людей на Майдані..
- А тепер останнє запитання, після якого ти
нарешті ляжеш спати.:} Хочеш щось побажати нашим читачам?
- Чого б я побажав? Народ, давайте всі разом вийдемо на вулицю і
покличемо весну! Можливо, так вона швидше прийде..
- Ой… Тепер я брехун. Це було передостаннє
запитання. А останнє таке: що ти подарував своїй коханій на Восьме
березня?
- Я подарував пазли, на яких було зображено трьох лабрадорів. Ми їх дуже
довго збирали. Було весело.
- Ну все. Дякую за розмову. На добраніч!
- І тобі на добраніч! |
